Пленум Вищого адміністративного суду постановою від 19 жовтня 2016 року № 12 затвердив узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану.
З огляду на досить неоднорідну практику розгляду судами цієї категорії спорів, судам рекомендовано врахувати наступне.
1. Спір щодо відмови органу РАЦС внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що відносяться до адміністративної юрисдикції. Предметом спору є власне рішення, дії або бездіяльність відповідного органу, а не наявність у особи особистого немайнового права. Неприпустимий вихід суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, завірених представленими документами, або іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, в порядку окремого провадження.
2. Справи даної категорії підсудні окружним адміністративним судам. Розгляд таких справ із застосуванням альтернативної підсудності (місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом), як це визначено частиною третьою статті 18 КАС, суперечить правовій природі відповідача - державного органу, яким є орган РАЦС.
3. Застосовуються положення частини другої статті 19 КАС, якою визначена альтернативна підсудність - за місцем проживання (перебування) позивача або за місцем знаходження відповідача. При визначенні місцезнаходження відповідача слід брати до уваги, що належним відповідачем у справах досліджуваної категорії є орган РАЦС, уповноважений на розгляд відповідних заяв фізичних осіб частиною третьою статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пунктом 2.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану , їх поновлення та анулювання. У переважній більшості випадків це - орган РАЦС за місцем проживання позивача.
4. Належним позивачем є особа, наділена правом звернення до органу реєстрації актів цивільного стану з заявою про внесення поправок або змін до актового запису. Особа може звертатися щодо внесення змін до актового запису, складену відносно нього; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. У той же час особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один з батьків, опікун або піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах і за актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової або неповної) не може скористатися цим правом особисто. Особливим є випадок звернення спадкоємця померлого про внесення змін до актового запису цивільного стану померлого. Внесення змін до актових записів, які відображають певні особисті немайнові права особи, після його смерті не можуть здійснюватися на захист прав померлого. Спадкоємець померлого, звертаючись про внесення таких змін щодо померлого, має на меті захист своїх власних прав, свобод та інтересів. При розгляді справ про внесення змін до актових записів про персональні дані батьків позивача необхідно брати до уваги і ставлення цих інших осіб до таких змін. Особливо обережно слід ставитися до таких випадках до зміни персональних даних померлих, власна воля яких з цих питань не може бути встановлена.
5. Законодавство не передбачає можливості виступати позивачем у таких справах юридичним особам. У той же час необхідно законодавче уточнення можливості звернення з вимогою про внесення змін до актових записів про померлого юридичної особи, яка є спадкоємцем за заповітом. Судова практика свідчить про наявність неузгодженості положень законів «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»; окремі положення останнього вимагають надання юридичній особі права звернення до органів РАЦС. Законодавець повинен усунути цю неузгодженість.
6. Особливу групу складають справи, пов'язані з оскарженням відмови органів РАЦС внести зміни до актових записів цивільного стану щодо встановлення або зміни національності особи, щодо якої внесено запис, або його батьків. Чинним законодавством не передбачено зазначення в актових записах і свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини або осіб, що вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності або етнічного походження, а також право особи вільно вибирати і відновлювати національність. У зв'язку з цим слід визнати, що вимоги про встановлення (зміну) національності особи в актових записах цивільного стану не належать до юрисдикції адміністративних судів, а відповідні позовні заяви повинні повертатися позивачам без відкриття провадження у відповідних справах.
7. Не може братися до уваги постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.07.95 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», оскільки воно не відповідає чинному законодавству.
8. Непідсудність адміністративним судам справ, пов'язаних з встановленням (зміною) національності особи, не виключає врахування при розгляді справ у спорах, пов'язаних з відмовою органів РАЦС у внесенні змін до актових записів цивільного стану, аргументів, пов'язаних з національними традиціями позивача, національна приналежність якого, заявлена ним, не заперечується.
Джерело: ЮрЛига - http://jurliga.ligazakon.ua
_03_03.png)
