Не обмежується терміном звернення працівника до суду з позовом про стягнення зарплати, тобто всіх виплат, на які він має право відповідно до умов трудового договору і відповідно до держгарантіями, встановленими законодавством, незалежно від того, чи було скоєно роботодавцем їх нарахування
Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах розглянув справу № 6-1395цс16 про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення невиплаченої зарплати, вихідної допомоги при звільненні, грошової допомоги в зв'язку з виходом на пенсію як науковця і компенсації за вимушений прогул.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Статтею 233 КЗпП передбачені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Частиною першою статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП слід зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення зарплати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право відповідно до умов трудового договору і відповідно до державними гарантіями, встановленими законодавством, незалежно від того, чи було скоєно роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Джерело: ЮрЛига - http://jurliga.ligazakon.ua
_03_03.png)
