Суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору і давати оцінку всім наявним доказам.
Договір позики є двосторонньою угодою, а також одностороннім договором, адже після його укладення все обов'язки за договором позики, в тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а кредитор набуває за цим договором лише права .
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його висновок, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки або договір позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також давати оцінку всім наявним доказам і в залежності від встановлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Така правова позиція була сформована Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2789цс16 за позовом фізособи-кредитора до позичальника-юрособи про стягнення грошових коштів за договорами позики.
ВСУ повернув справу на новий розгляд в першу інстанцію, оскільки суди дійшли висновку, що позичальником бу фізособа-директор (підписант) юрособи, не дослідивши докази - копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.
Джерело: Юр ліга - http://jurliga.ligazakon.ua
_03_03.png)
