Положення частини першої статті 216 ЦК не можуть застосовуватися в якості підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Положення статті 388 ЦК можуть застосовуватися в якості підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не по їх волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником і власником майна не існує ніяких юридичних відносин.
Таким чином, одночасне пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його власника) і негаторного позову про визнання угоди недійсною із застосування реституції (позову про захист права від порушень, а не пов'язаних з позбавленням володіння), тобто одночасне застосування статей 216 та 388 ЦК, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.
Крім того, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до власника з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК, в разі наявності правових відносин матеріально-правового характеру безпосередньо між власником і власником майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього є підстави, передбачені статтею 1212 ЦК, які дають право витребувати у набувача майно.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2723цс16 за позовом покупця до продавця .
Джерело: Юр ліга - http://jurliga.ligazakon.ua
_03_03.png)
