Пленум Вищого адміністративного суду узагальнив практику застосування судами ст. 267 КАСУ.

Суд першої інстанції може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв суперечку, надати у встановлений термін звіт про виконання постанови. Таке зобов'язання є правовим наслідком постанови і має зазначатися в його резолютивній частини. При цьому можливість зобов'язати сторону надати звіт є правом суду, а не його обов'язком.

За неподання звіту про виконання постанови на суб'єкта владних повноважень може бути накладено штраф від 10 до 30 МЗП. З вимогою оштрафувати відповідача за ненадання звіту може звернутися позивач по справі. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Ще однією формою судового контролю є подача позивачем, на користь якого ухвалено рішення, заяви про визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, скоєних на виконання постанови суду. Розгляд такої заяви має проводитися виключно в порядку ч. 9 ст. 267 КАСУ, а не в порядку позовного провадження. У разі невідповідності заяви вимогам, встановленим ст. 267 КАСУ, воно повертається заявникові ухвалою суду, яке підлягає оскарженню.

Крім того, суб'єкта владних повноважень не можуть зобов'язати виконати судове рішення шляхом прийняття іншого рішення, оскільки це порушує процесуальні норми КАСУ. Примусове виконання постанови адміністративного суду проводиться в порядку виконавчого провадження, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Вимога щодо компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати матеріальної допомоги, стягнутої в судовому порядку, не пов'язане з виконанням судового рішення, а є предметом окремого позову. Тому така вимога не може розглядатися в порядку ст. 267 КАСУ.

Огляд практики застосування адміністративними судами ст. 267 КАСУ доведений до відома суддів постановою Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 року № 3.

Джерело: Юр ліга - http://jurliga.ligazakon.ua