Під час брифінгу Голова Верховного Суду України підкреслив важливість діяльності Верховного Суду України у забезпеченні єдності судової практики та імплементації міжнародних стандартів у сфері судочинства. Зокрема, Ярослав Романюк поінформував журналістів про регулярне поповнення інформацією офіційного сайту Верховного Суду України та про істотне збільшення опублікованих перекладів рішень Європейського суду з прав людини.
– Ми обираємо не лише ті рішення ЄСПЛ, котрі стосуються України, а й ті, що можуть бути важливими та вагомими для української судової системи, – наголосив Голова Верховного Суду України.
Ярослав Романюк також зазначив, що завдяки ознайомленню з практикою ЄСПЛ, судді можуть отримати неоціненний досвід, в тому числі й щодо використання положень міжнародних актів. Наприклад, у рішенні «Тірер проти Сполученого Королівства» є наступне важливе визначення: «Конвенція про захист прав та основоположних свобод є живим документом, який має тлумачитися відповідно до сучасних умов. Тобто хоча вона прийнята багато років тому, але не є догмою і її слід тлумачити та застосовувати відповідно до сучасних норм», – зауважив Голова ВСУ.
Також Ярослав Романюк повідомив про опубліковані на сайті ВСУ висновки Венеціанської комісії щодо проекту закону «Про Раду з відбору суддів Киргизької Республіки» щодо кримінальної відповідальності суддів і «щодо імунітету суддів для Конституційного суду Молдови». В останньому Венеціанська комісія аналізує питання щодо притягнення суддів до кримінальної відповідальності за винесення неправосудного рішення. В українському законодавстві також існує подібна стаття - це 375 стаття Кримінального кодексу України.
За словами Ярослава Романюка, способи застосування статті 375 ККУ створюють суттєві проблеми: якщо у звичайній практиці особа притягається до відповідальності з моменту повідомлення їй про підозру, або ж з відкриття кримінального провадження проти неї, то у випадку зі статтею 375 ККУ кримінальне провадження відкривається по факту, постановлення суддею неправосудного рішення.
Примітно, що судді у таких справах тривалий час виступають у ролі свідків.
– Якщо суддя, якого переслідують у кримінальному порядку за постановлення завідомо неправосудного рішення, продовжує свою роботу, то це в першу чергу створює негативну репутацію і окремому судді, і системі українського судочинства в цілому, – зазначив Ярослав Романюк. Також Голова Верховного Суду України навів приклади з практики ЄСПЛ у вирішенні подібних питань, зокрема у справах «Девір проти Бельгії» та «Бевз проти України».
Під час брифінгу Голова ВСУ також прокоментував заклики до запровадження смертної кари в Україні, які лунають у суспільстві дедалі частіше. Ярослав Романюк підкреслив, що Україна, як учасник Європейської конвенції захисту прав людини, взяла на себе зобов’язання слідувати їй і свого часу відмовилася від такої міри покарання.
– Абсолютних прав людини є дуже мало. І якщо право на свободу вираження особистих поглядів чи інші права держава за певних обставин може обмежити задля задоволення суспільного інтересу, то право на життя є абсолютним, – зауважив Ярослав Романюк. – Така міра покарання не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ми вважаємо, що запровадження такої міри покарання було би кроком назад, а не кроком вперед.
Суддя Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Олександр Прокопенко поінформував представників засобів масової інформації про статистичні дані роботи палати протягом чотирьох місяців 2017 року. Зокрема, до Судової палати надійшло 802 заяви, з них 202 допущено до розгляду і 69 справ було розглянуто по суті.
Суддя-спікер також звернув увагу на збільшення кількості справ щодо оскарження рішень, ухвалених Президентом України, Верховною Радою України, Вищою радою правосуддя та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Наразі до Верховного Суду України надійшло вже 60 таких заяв, з яких розглянуто 27.
Олександр Прокопенко приділив окрему увагу справі щодо права депутатів місцевих рад обіймати посаду заступника сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, наголосивши на тому, що протиріччя, які виникли в процесі розгляду цієї справи, потребують вирішення на законодавчому рівні.
Протягом квітня 2017 року до Судової палати в господарських справах Верховного Суду України на розгляд надійшло 76 заяв, і стільки ж було розглянуто, натомість з початку 2017 року на розгляд палати надійшло 573 заяви, зазначила Інна Берднік. У більшості це були категорії справ з вирішення земельних спорів, зокрема розгляд справ, щодо законності безоплатної передачі земельних ділянок обслуговуючим житлово-будівельним кооперативам.
У цих справах ЖБК, отримавши такі земельні ділянки для будівництва, в подальшому будівництво не здійснювали, – зауважила суддя-спікер, – натомість, отримували державні акти на землю і в непоодиноких випадках перепродавали ці земельні ділянки іншим юридичним та фізичним особам. Розглядаючи подібні справи, Верховний Суд України в першу чергу звертав увагу на законність створення таких житлово-будівельних кооперативів, оскільки за законом до складу таких кооперативів повинні входити особи, які потребують покращення житлових умов. У разі якщо такі ЖБК створені незаконно, суди повинні задовольняти позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень місцевих рад про безоплатну передачу землі, виданих державних актів, договорів відчуження та повернення земельних ділянок у державну чи комунальну власність.
Суддя Судової палати в кримінальних справах Галина Канигіна окреслила основні проблеми, котрі виникають при розгляді заяв осіб, засуджених свого часу до покарання у вигляді смертної кари.
– 29 грудня 1999 року Конституційний суд України визнав міру покарання у виді смертної кари неконституційною, – зазначила Галина Канигіна, – і тільки 4 квітня 2000 року набрав чинності закон, яким було змінено ККУ, і визначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Після прийняття нового ККУ рішеннями судів за заявами засуджених смертну кару було замінено на довічне позбавлення волі.
При перегляді судових рішень у справі №5-213кз16 встановлено, що засуджений звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд судового рішення щодо нього у зв’язку із нововиявленими обставинами. У заяві «нововиявленими обставинами» називалися зміни у законодавстві України, згідно з якими була відмінена смертна кара, як вид покарання. Апеляційний суд переглянув справу за нововиявленими обставинами і залишив заяву без задоволення. Касаційний суд залишив рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення. До Верховного Суду України засуджений звернувся у зв’язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального та процесуального права й мотивував це у тому числі й тим, що заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами розглядав апеляційний, а не місцевий суд, як суд першої інстанції. У палата розгляді заяви було відмовлено у зв’язку з відсутністю бази для порівняння.
Таким чином суддя-спікер узагальнила основні питання, котрі виникають під час розгляду справ щодо осіб, що вчинили злочини за які раніше передбачалася смертна кара, а далі довічне позбавлення волі. Галина Канигіна підкреслила, що засудженим та їхнім захисникам важко підібрати рішення для порівняння, котрі б відповідали строкам для звернення, та порядку і способу за яким наразі Верховний Суд України має право переглядати судові рішення.
Суддя Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України Василь Гуменюк поінформував, що Судова палата протягом квітня розглянула 35 справ, з яких у 20 висловила правові висновки. Основну масу розглянутих справ складають справи, пов’язані із договірних правовідносин. Василь Гуменюк наголосив на тому, що Верховним Судом України продовжується розгляд справ, відповідно до статті 355 ЦПКУ. Верховний Суд України не надає копії рішень та правових висновків особам, що не були сторонами або учасниками справи. Науково-консультативна рада при Верховному Суді України діє лише задля того, щоб в рамках розгляду конкретної справи дати тлумачення тієї чи іншої норми права, та не надає консультацій і відповідей на звернення громадян.
Також суддя-спікер наголосив на тому, що Верховний Суд України не розглядає скарги громадян на діяльність судів і суддів першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а переглядає лише в межах своєї компетенції рішення цих судів з підстав, передбаченим процесуальним законом. Щодо конкретних правових висновків Василь Гуменюк зупинився на справі, пов’язаній із сплатою штрафних санкцій за кредитом особою, яка перебувала у зоні проведення антитерористичної операції.
2 вересня 2014 року був прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за яким громадяни України, які взяли кредит у банках і вчасно його не повернули через перебування у зоні АТО, не повинні сплачувати штрафні санкції за кредитом, – зауважив суддя-спікер.
_03_03.png)
