Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення була створена робоча група з доопрацювання проекту Трудового кодексу України (законопроект № 1658) до другого читання.
Протягом 2015-2016 рр. зазначеною робочою групою були проведені близько 40 засідань, на яких оброблялися питання удосконалення положень законопроекту № 1658, розглянуто і прийнято рішення по більше 1700 пропозицій.
Зокрема, зазначається, що законопроектом № 1658 вводиться ненормований робочий день, який нібито дає право примушувати працівників працювати понад 40 годин на тиждень.
Однак в законопроекті № 1658 тільки наведено визначення даного режиму роботи. У свою чергу, встановлюється жорстке обмеження його застосування. У разі якщо працівник з ненормованим робочим днем залучається роботодавцем до роботи понад норму робочого часу систематично (двічі протягом місяця), така робота вже буде вважатися понаднормованою і повинна оплачуватися в подвійному розмірі в порядку, встановленому законопроектом № 1658.
Що стосується збільшення тривалості робочого дня, то законопроектом № 1658 передбачається, що нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень. Аналогічна норма встановлена в ст. 50 чинного станом на даний момент КЗпП.
З огляду на вищевикладене, законопроектом № 1658 не передбачено збільшення нормальної тривалості робочого тижня, а тому і робочого дня.
Законопроектом № 1658 надається право роботодавцям контролювати виконання працівниками трудових обов'язків, в т.ч. з використанням технічних засобів, що нібито може стати основою для суттєвого обмеження свободи і інструментом постійного психологічного тиску на працівників.
Однак законопроектом № 1658 передбачається право контролювати виконання працівниками трудових обов'язків, в т.ч. з використанням технічних засобів виключно у випадках, коли це обумовлено особливостями виробництва. У свою чергу, при здійсненні такого контролю не допускаються дії, які принижують честь і гідність або порушують інші права працівників. Роботодавець буде нести відповідальність за порушення даних вимог.
Потрібно також відзначити, що чинне законодавство про працю не містить заборони фіксації робочого процесу з використанням технічних засобів. У зв'язку з цим в умовах розвитку інфраструктури ринку праці та трудової діяльності роботодавці як виробничу необхідность вже досить давно застосовують технічні засоби на практиці. Разом з тим, з огляду на відсутність законодавчого врегулювання застосування технічних засобів, роботодавці не несуть відповідальності за їх використання на будь-якому виробництві.
Законопроектом № 1658 надається право роботодавцю залучити працівника до відповідальності, зокрема, звільнити за розголошення комерційної таємниці, що нібито дозволить приховати низький рівень оплати праці, небезпечні умови праці і т.п.
Однак згідно зі ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які, як правило, мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Отже, роботодавець не матиме права проголошувати комерційною таємницею ті відомості, які відповідно до закону є публічними і не є комерційною таємницею.
Джерело: Юр ліга - http://jurliga.ligazakon.ua
_03_03.png)
