Заочний розгляд справ в існуючому вигляді майже не відрізняється від звичайного розгляду за відсутності відповідача. Правники вважають, що вигода для позивача в такому процесі сумнівна.
Про це говорили під час дискусії «Заочний розгляд цивільних справ: залишити чи скасувати», організованої комітетом з процесуального права Асоціації правників України.
Ст. 224 Цивільного процесуального кодексу передбачає, що в разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дана норма покликана убезпечити від затягування процесу та запобігати зловживанням відповідачів. Втім, деякі правники вважають її недостатньо ефективною. На думку заступника голови комітету, радника судової практики ЄПАП Україна Арсена Мілютіна, зміст заочного рішення має полягати в тому, що суддя не повинен дуже детально перевіряти суть звернення позивача. «І це дозволить досягнути мети – дуже швидкого вирішення простих справ», - зазначив він.
Натомість, відповідно і до поточної редакції ЦПК, і до проекту нової, що не містить суттєвих змін у даному контексті, в заочному провадженні суддя розглядає справу по суті, в звичайному порядку, в нього лише немає правової позиції та доказів відповідача.
Тому, А.Мілютін вважає, що з цієї точки зору існування інституту в такому вигляді не дуже виправдано. Оскільки для позивача немає різниці, чи буде винесено рішення внаслідок заочного розгляду, чи звичайного за відсутності відповідача. При чому певному сенсі заочний розгляд для позивача може бути навіть гіршим, оскільки тут з’являється ще одна можливість для відповідача оскаржити заочне рішення, й суддя має розглянути таку заяву.
Джерело: Закон і Бізнес - http://zib.com.ua
_03_03.png)
